summaryrefslogtreecommitdiff
path: root/talermerchantdemos/blog/articles/uk/right-to-read.html
blob: 2cf6154d3e7ee1a15b6fc5b7456dc1f8b28e736b (plain)
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
61
62
63
64
65
66
67
68
69
70
71
72
73
74
75
76
77
78
79
80
81
82
83
84
85
86
87
88
89
90
91
92
93
94
95
96
97
98
99
100
101
102
103
104
105
106
107
108
109
110
111
112
113
114
115
116
117
118
119
120
121
122
123
124
125
126
127
128
129
130
131
132
133
134
135
136
137
138
139
140
141
142
143
144
145
146
147
148
149
150
151
152
153
154
155
156
157
158
159
160
161
162
163
164
165
166
167
168
169
170
171
172
173
174
175
176
177
178
179
180
181
182
183
184
185
186
187
188
189
190
191
192
193
194
195
196
197
198
199
200
201
202
203
204
205
206
207
208
209
210
211
212
213
214
215
216
217
218
219
220
221
222
223
224
225
226
227
228
229
230
231
232
233
234
235
236
237
238
239
240
241
242
243
244
245
246
247
248
249
250
251
252
253
254
255
256
257
258
259
260
261
262
263
264
265
266
267
268
269
270
271
272
273
274
275
276
277
278
279
280
281
282
283
284
285
286
287
288
289
290
291
292
293
294
295
296
297
298
299
300
301
302
303
304
305
306
307
308
309
310
311
312
313
314
315
316
317
318
319
320
321
322
323
324
325
326
327
328
329
330
331
332
333
334
335
336
337
338
339
340
341
342
343
344
345
346
347
348
349
350
351
352
353
354
355
356
357
358
359
360
361
362
363
364
365
366
367
368
369
370
371
372
373
374
375
376
377
378
379
380
381
382
383
384
385
386
387
388
389
390
391
392
393
394
395
396
397
398
399
400
401
402
403
404
405
406
407
408
409
410
411
412
413
414
415
416
417
418
419
420
421
422
423
424
425
426
427
428
429
430
431
432
433
434
435
436
437
438
439
440
441
442
443
444
445
446
447
448
449
450
451
452
453
454
455
456
457
458
459
460
461
462
463
464
465
466
467
468
469
470
471
472
473
474
475
476
477
478
479
480
481
482
483
484
485
486
487
488
489
490
491
492
493
494
495
496
497
498
499
500
501
502
503
504
505
506
507
508
509
510
511
512
513
514
515
516
517
518
519
520
521
522
523
524
525
526
527
528
529
530
531
532
533
534
535
536
537
538
539
540
541
542
543
544
545
546
547
548
549
550
551
552
553
554
555
556
557
558
559
560
561
562
563
564
565
566
567
568
569
570
571
572
573
574
575
576
577
578
579
580
581
582
583
584
585
586
587
588
589
590
591
592
593
594
595
596
597
598
599
600
601
602
603
604
605
606
607
608
609
610
611
612
613
614
615
616
617
<!--#set var="PO_FILE"
 value='<a href="/philosophy/po/right-to-read.uk.po">
 https://www.gnu.org/philosophy/po/right-to-read.uk.po</a>'
 --><!--#set var="ORIGINAL_FILE" value="/philosophy/right-to-read.html"
 --><!--#set var="DIFF_FILE" value="/philosophy/po/right-to-read.uk-diff.html"
 --><!--#set var="OUTDATED_SINCE" value="2019-02-04" -->

<!--#include virtual="/server/header.uk.html" -->
<!-- Parent-Version: 1.90 -->

<!-- This file is automatically generated by GNUnited Nations! -->
<title>Право прочитати - Проект GNU - Фонд вільного програмного забезпечення</title>
<style type="text/css" media="print,screen"><!--
blockquote, .comment {
   font-style: italic;
}
blockquote cite {
   font-style: normal;
}
.announcement {
   text-align: center;
   background: #f5f5f5;
   border-left: .3em solid #fc7;
   border-right: .3em solid #fc7;   
   margin: 2.5em 0;
}
#AuthorsNote ul, #AuthorsNote li {
   margin: 0;
}
#AuthorsNote li p {
   margin: 1em 0;
}
.emph-box {
   background: #f7f7f7;
   border-color: #e74c3c;
}
#AuthorsNote p.emph-box {
   margin: 1em 6%;
}
#BadNews li p { text-indent: -.8em; }
#BadNews li p:before {
   content: "\021D2";
   display: inline;
   position: relative;
   right: .5em;
}
#BadNews p.emph-box {
   margin: 2.5em 6% 1em;
}
#References {
   margin: 3em 0 2em;
}
#References h3 {
   font-size: 1.2em;
}
@media (min-width: 55em) {
   #AuthorsNote .columns >
 p:first-child,
    #AuthorsNote li p.inline-block {
      margin-top: 0;
   }
   .comment { text-align: center; }
   .table { display: table; }
   .table-cell {
      display: table-cell;
      width: 50%;
      vertical-align: middle;
   }
   .left { padding-right: .75em; }
   .right { padding-left: .75em; }
   }
}-->
<!--#if expr="$LANGUAGE_SUFFIX = /[.](ar|fa|he)/" -->
<!--
@media (min-width: 55em) {
   .left { padding-left: .75em; }
   .right { padding-right: .75em; }
   }
}-->
<!--#endif -->

</style>

<!--#include virtual="/philosophy/po/right-to-read.translist" -->
<!--#include virtual="/server/banner.uk.html" -->
<!--#include virtual="/server/outdated.uk.html" -->
<h2 class="center">Право прочитати</h2>

<p class="byline center">
<a href="http://www.stallman.org/">Річард Столмен</a></p>
<p class="center">
<em>Ця стаття появилася в лютневому випуску за 1997 рік <cite>Communications
of the ACM</cite> (том 40, № 2).</em></p>
<hr class="thin" />

<div class="article">
<blockquote class="center comment"><p>
	     З <cite>Дороги до Тихо</cite>, збірки статей про події, що передували
Місячній революції, опублікованій в Луна-Сіті в 2096&nbsp;році.
</p></blockquote>

<div class="columns">
<p>
Для Дана Гелберта дорога до Тихо почалася в училищі&nbsp;&mdash; коли Ліза
Ленц попросила позичити їй його комп'ютер. Її комп'ютер зламався, і якщо б
вона не змогла знайти інший, вона завалила б свою курсову роботу. Вона не
наважувалася просити нікого, крім Дана. </p>

<p>
Це поставило Дана перед дилемою. Йому необхідно було допомогти їй,  але якби
він позичив їй свій комп'ютер, вона могла б прочитати його книги. Навіть
якщо знехтувати тим фактом, що йому загрожувало потрапляння на багато років
у в'язницю за те, що дав почитати свої книги ще комусь, вже сама ідея спершу
шокувала його. Як і усі інші, з початкової школи він був привчений, що
обмінюватися книгами огидно і неправильно - так чинять лише пірати. </p>

<p>
А шанс, що SPA&nbsp;&nbsp; Служба охорони програмного
забезпечення&nbsp;&mdash; не зуміє зловити його, був невеликий. На заняттях
з програмування Дан дізнався, що в кожній книзі є засіб контролю авторських
прав, який доповідає Ліцензійному центру, коли її читали, де і хто. (Вони
користувалися цими відомостями, щоб відловлювати читаючих піратів, а також
щоб продавати дані про особисті інтереси магазинах.) Як тільки його
комп'ютер підключили до мережі, Ліцензійний центр дізнався б про це. Він як
власник комп'ютера отримав би найсуворіше покарання&nbsp;&nbsp; за те, що не
потурбувався запобігти злочину.</p>

<p>
Звичайно, Ліза не обов'язково збиралася читати його книги. Можливо,
комп'ютер був їй потрібен тільки для того, щоб написати курсову. Але Дан
знав, що її сім'я небагата, і вона ледве могла оплатити навчання, не кажучи
вже про плату за читання. Можливо, його книги були для неї останньою
можливістю отримати освіту. Він розумів її становище; йому самому довелося
залізти в борги, щоб оплатити всі наукові статті, які він читав. (Десять
відсотків цих грошей переводилося вченим, які писали ці статті; оскільки Дан
сам цілився у вчені, він міг сподіватися, що його власні наукові статті,
якщо на них будуть часто посилатися, принесуть достатньо грошей, щоб
повернути борг.) </p>
</div>
<div class="column-limit"></div>

<div class="columns">
<p>
Згодом Дан довідався, що був час, коли будь-хто міг зайти в бібліотеку і
почитати статті в журналах і навіть книги, при цьому за це не доводилося
платити. Існували незалежні вчені, які читали тисячі сторінок без урядових
субсидій на бібліотеки. Але в дев'яностих роках XX&nbsp;століття як
комерційні, так і некомерційні видання почали стягувати плату за доступ. До
2047&nbsp;році публічні бібліотеки з вільним доступом до наукової літератури
стали невиразним спогадом. </p>

<p>
Звичайно, існували способи обійти SPA і Ліцензійний центр. Але у своїй суті
вони були незаконні. Дан мав однокурсник по програмуванню, Френка Мартуччі,
який дістав заборонений засіб зневадження і застосовував його для обходу
програми контролю авторських прав, коли читав книги. Але він розповів про це
занадто багатьом знайомим, і один з них доніс на нього в SPA  за винагороду
(коли студент потрапив у глибоку боргову яму, його легко підбити на
зраду). У 2047&nbsp;році Френк сидів у в'язниці&nbsp;&mdash; не через
піратське читання, а через володіння зневадником.</p>

<p>
Пізніше Дан дізнався, що був час, коли засоби зневадження могли бути у
будь-якого. Були навіть вільні засоби зневадження, які можна було отримати
на компакт-диску або по мережі. Але звичайні користувачі почали
застосовувати їх для обходу засобів контролю авторських прав. Зрештою суд
постановив, що це стало їхнім основним застосуванням у реальній практиці. Це
означало, що вони незаконні; усіх, хто розробляв зневадники, відправили у
в'язницю.</p>

<p>
Програмісти, звичайно, як і раніше потребували засобів налагодження, але в
2047&nbsp;році постачальники зневадників поширювали тільки нумеровані копії
і тільки для офіційно ліцензованих і пов'язаних зобов'язаннями
програмістів. Зневадник, яким Дано користувався на заняттях з програмування,
тримали в спеціальному середовищі, тому ним можна булокористуватися тільки
для навчальних вправ.</p>

<p>
Можна було також обійти засоби контролю авторських прав, встановивши змінене
ядро системи. Дан з часом дізнався про вільні ядра, навіть цілі вільні
операційні системи, які існували на рубежі століть. Але вони були не тільки
незаконні, як зневадники&nbsp;&nbsp; їх не можна було установити, навіть
якщо вони в тебе були, якщо ти не знав пароль адміністраторадля свого
комп'ютера. А його ти не дізнався б ні від ФБР, ні від служби
підтримкиMicrosoft.</p>
</div>
<div class="column-limit"></div>

<div class="columns">
<p>
Дан дійшов до висновку, що він просто не міг позичити свій комп'ютер
Лізі. Але він не міг відмовити їй у допомозі, тому що він любив її. Кожен
раз, коли він говорив з нею, він переповнювався почуттями. А позаяк вона
попросила про допомогу саме його, це могло означати, що й вона його любить. </p>

<p>
Дан вирішив дилему, зробивши щось немислиме: він позичив їй комп'ютер і
сказав свій пароль. Таким чином, якби Ліза стала читати його книги,
Ліцензійний центр подумав би, що їх читає він. Це теж було злочином, але SPA
не дізнався б про це автоматично. Вони довідалися б тільки у випадку  доносу
Лізи на нього.</p>

<p>
Звичайно, якби у навчальному закладі коли-небудь дізналися, що він дав Лізі
свій пароль, його двері закрилися б перед обома, незалежно від того, для
чого вона використовувала пароль. За правилами закладу будь-яке втручання
студентів у їхні засоби контролю користування комп'ютерами було підставою
для вжиття дисциплінарних заходів. Неважливо, завдав ти якої-небудь
шкоди&nbsp;&mdash; порушенням було те, що ти ускладнив адміністраторам
перевірку твоєї поведінки. Вони вважали це ознакою того, що ти робив якісь
інші заборонені дії, і їх не дуже цікавило, які саме. </p>

<p>
Студентів зазвичай не виключали за це&nbsp;&mdash; у всякому разі, буквально
за це. Замість цього їм закривали доступ до обчислювальних систем училища, а
без цього було неможливо продовжувати будь-які заняття. </p>

<p>
Згодом Дан дізнався, що такого роду правила з'явилися в навчальних закладах
у вісімдесятих роках XX&nbsp;століття, коли студенти стали широко
користуватися комп'ютерами. До цього навчальні заклади підходили до
дисципліни студентів по-іншому: вони карали за те, що було шкідливо, а не за
те, що просто викликало підозри. </p>
</div>
<div class="column-limit"></div>

<div class="columns">
<p>
Ліза не донесла на Дана в SPA. Його рішення допомогти їй призвело до того,
що вони одружилися, а також поставило перед ними питання про те, що їм у
дитинстві говорили про піратство. Подружжя стало читати історію авторського
права, про Радянський Союз з його заборонами на копіювання і навіть первісну
Конституцію Сполучених Штатів. Вони переїхали на Місяць, де знайшли інших
людей, які теж полетіли туди, щоб довгі руки SPA не могли їх дістати. Коли в
2062&nbsp;році почалося повстання в Тихо, всезагальне право читати швидко
стало однією з його основних цілей.</p>
</div>

<div class="reduced-width">
<blockquote class="announcement">
<p><a href="http://defectivebydesign.org/ebooks.html">Приєднуйтесь до нашого
списку розсилки про небезпеки електронних книг</a>.</p>
</blockquote>
</div>

<div id="AuthorsNote">
<h3>Зауваження автора</h3>

<ul class="no-bullet">
<li>
<div class="reduced-width">
<p>Ця розповідь&nbsp;&nbsp; імовірно стаття з історії, написана в майбутньому
кимось іншим і описує молодість Дана Гелберта в суспільстві гноблення,
сформованому темними силами, які вживають слово &ldquo;пірат&rdquo; у
пропаганді. Стаття вживає термінологію цього суспільства. Я намагався
розвинути думку, щоб це виглядало ще жорсткіше. Див. &ldquo;<a
href="/philosophy/words-to-avoid.html#Piracy">піратство</a>&rdquo;.
</p>
</div>
<div class="column-limit"></div>
</li>

<li>
<div class="reduced-width">
<p>Комп'ютерні обмеження на передачу або читання книг (і інших видів
опублікованих робіт) відомі як DRM, це скорочення &ldquo;<span lang="en"
xml:lang="en">Digital Restrictions Management</span> (цифрове управління
обмеженнями)&rdquo;. Щоб знищити його, Фонд вільного програмного
забезпечення організував кампанію <a
href="http://DefectiveByDesign.org">Дефект гарантований</a>. Ми просимо вас
про підтримку.</p>

<p>Фонд електронних рубежів, окрема організація, не пов'язана з Фондом вільного
програмного забезпечення, також виступає проти цифрового управління
обмеженнями.</p>
</div>
<div class="column-limit"></div>
</li>
</ul>

<p class="comment">
Ця примітка оновлювалася кілька разів з часу першої публікації оповідання.</p>

<ul class="no-bullet">
<li>
<div class="columns">
<p>
Право прочитати&nbsp;&mdash; це право, битва за яке ведеться сьогодні. Хоча,
можливо, буде потрібно 50&nbsp;років для того, щоб перейти від життя, в
якому ми живемо сьогодні, до цілковитого маразму, більшість конкретних
законів і методів, описаних вище, вже були запропоновані; багато законів
вступили в силу у США та інших країнах. У США Закон про авторське право
цифрового тисячоліття (DMCA) в 1998&nbsp;році заклав юридичні підстави для
того, щоб обмежувати читання і передачу на час комп'ютеризованих книг (а
також інших робіт). Європейський союз наклав подібні обмеження в директиві
2001&nbsp;року про авторське право.</p>

<p>
США виступають за нав'язування таких правил решті світу за допомогою так
званих договорів про &ldquo;вільну торгівлю&rdquo;. Краще для них підходить
назва <a href="https://stallman.org/business-supremacy-treaties.html">
договори про гегемонію підприємництва</a>, бо вони складені так, щоб дати
підприємцям панування над номінально демократичними державами. Положення
DMCA про те, що програми, які зламують цифрове керування обмеженнями,
злочинні, представляє тільки одне з несправедливих правил, які ці договори
нав'язують у багатьох сферах діяльності.</p>

<p>
США нав'язала вимоги DMCA Австралії, Панамі, Колумбії, а також Південній
Кореї за допомогою двосторонніх договорів, а таким країнам, як Коста-Ріка,
за допомогою іншого договору, CAFTA. Обама підняв кампанію на новий рівень
двома новими проектами договорів, TPP і TTIP. TPP нав'язав DMCA разом з
багатьма іншими несправедливостями 12 країнам Тихоокеанського регіону. TTIP
нав'язав подібні ж пута Європі. Всім цим договорам потрібно запобігти або їх
слід скасувати.</p>

<p>
Навіть Консорціум Всесвітньої павутини потрапив в мережі індустрії
авторського права; він рухається до схвалення системи цифрового керування
обмеженнями як офіційної частини специфікацій Всесвітньої павутини.</p>
</div>
<div class="column-limit"></div>
</li>

<li>
<div class="table">
<div class="table-cell left">
<p class="emph-box">
У невільних програмах часто бувають <a href="/proprietary/"> різноманітні
несправедливі особливості</a>, які підводять нас до висновку про те, що <a
href="/philosophy/free-software-even-more-important.html">невільній програмі
ніколи не можна довіряти</a>. Ми наполягаємо виключно на вільних програмах і
відкидаємо невільні.</p>
</div>

<p class="table-cell right">
Щодо Windows Vista, то Microsoft визнала, що в систему вбудований чорний
хід: Microsoft може користуватися ним, щоб примусово встановлювати програмні
&ldquo;оновлення&rdquo;, навіть якщо користувач вважає їх
погіршеннями. Компанія може також наказати всім машинам, що працюють під
управлінням Vista, відмовитися працювати з визначеним драйвером
пристрою. Vista затиснула користувачів переважно для того, щоб нав'язати
цифрове керування обмеженнями, з яким користувачі не зможуть впоратися.</p>
</div>
<div class="column-limit"></div>
</li>

<li>
<div class="columns">
<p>
Одна з ідей розповіді не пропонувалася насправді до 2002&nbsp;року. Це ідея
про те, що ФБР і Microsoft будуть зберігати паролі системного адміністратора
ваших персональних комп'ютерів і не допустять, щоб вони були у вас.</p>

<p>
На ранньому етапі прихильники цієї схеми пропонували такі назви, як
&ldquo;довірені обчислення&rdquo; і &ldquo;Паладій&rdquo;, але те, що
насамкінець стали застосовувати на практиці, називається &ldquo;безпечним
завантаженням&rdquo;.</p>

<p>
Те, що зберігає Microsoft&nbsp;&mdash; не зовсім пароль в традиційному
значенні; ніхто ніколи не вводить його з терміналу. На відміну від
звичайного пароля підпис і ключ шифру, відповідний другому ключеві, який
зберігається на вашому комп'ютері. Це дозволяє Microsoft і в принципі
будь-яким сайтам Інтернету, які співпрацюють з Microsoft, повністю
контролювати те, що користувач може робити на своєму власному
комп'ютері. Microsoft, ймовірно, користується цим контролем від імені ФБР,
коли компанію про це просять: вона вже <a
href="/proprietary/malware-microsoft.html">показує НАБ недоліки в захисті
Windows</a>, щоб агентство їх експлуатувало.</p>

<p>
Безпечне завантаження можна впровадити так, щоб користувачеві було дозволено
вказувати ключ для підписів і вирішувати, які програми підписувати. На
практиці в персональних комп'ютерах, спроектованих під Windows&nbsp;10, є
тільки ключ Microsoft, і те, чи може власник машини встановити будь-яку іншу
операційну систему (таку як GNU/Linux), визначає Microsoft. Ми називаємо це
<em>обмеженим завантаженням</em>.</p>
</div>
<div class="column-limit"></div>
</li>

<li>
<div class="columns">
<p>
У 1997 році, коли ця розповідь була тільки-но написана, SPA загрожувала
дрібним операторам зв'язку, які надавали доступ в Інтернет, вимагаючи, щоб
вони дозволили спостерігати SPA за всіма користувачами. Більшість операторів
підкорялося перед лицем загрози, бо вони не могли дозволити собі захист у
суді. Один з операторів, Community ConneXion в Окленді, штат Каліфорнія,
відмовився  виконати вимогу, і на нього подали в суд. Згодом SPA відмовилася
від переслідування, але отримала DMCA, який надав бажану для них владу.</p>

<p>
На зміну SPA, що насправді розшифровується як &ldquo;Асоціація видавців
програм&rdquo;&nbsp;, у ролі її поліцейського прийшов Діловий програмний
альянс (BSA)&nbsp;. BSA не є сьогодні офіційною поліцейською структурою;
неофіційно, він діє саме так. Застосовуючи методи, які нагадують колишній
Радянський Союз, він запрошує людей доносити на своїх співробітників і
знайомих. У ході кампанії терору, що проводилася BSA в Аргентині в
2001&nbsp;році, висувалися злегка прикриті загрози насильства над людьми,
які обмінювалися програмами. </p>
</div>
<div class="column-limit"></div>
</li>

<li>
<div class="reduced-width">
<p>
Правила безпеки навчального закладу, описані вище, не вигадані. Наприклад,
комп'ютер одного з університетів в районі Чикаго демонстрував при вході в
систему таке повідомлення: </p>

<blockquote><p>
Ця система призначена для використання тільки уповноваженими
користувачами. Вся діяльність осіб, які користуються цією обчислювальною
системою без дозволу або понад дозволеними їм межами, на цій системі
підлягає спостереженню і запису персоналом системи. У ході спостереження за
особами, які неналежним чином користуються цією системою, або в ході
регламентних робіт над системою, за діяльністю уповноваженого також може
вестися спостереження. Всякий, що користується цією системою, явним чином
погоджується на таке спостереження і сповіщається, що якщо в процесі такого
спостереження розкриються можливі свідоцтва незаконної діяльності або
порушення правил Університету, то персонал системи може надати таке
спостереження як свідчення керівництву Університету та/або посадовим особам,
в обов'язки яких входить охорона правопорядку. 
</p></blockquote>

<p>
Це цікавий підхід до Четвертої поправки: чинити на всіх підряд тиск, щоб
вони заздалегідь погоджувалися відмовитися від своїх прав, які надаються
цією поправкою. </p>
</div>
</li>
</ul>
<div class="column-limit"></div>
</div>

<div id="BadNews">
<h3>Погані новини</h3>

<p class="reduced-width">
Битву за право прочитати ми програємо. Ворог організований, а ми&nbsp;&nbsp;
ні. 
</p>

<div class="columns">
<p>Теперішні комерційні електронні книги <a
href="/philosophy/the-danger-of-ebooks.html"> скасовують традиційні свободи
читачів</a>. Продукт Amazon для читання електронних книг, який я називаю
&ldquo;<span lang="en" xml:lang="en"><a
href="/philosophy/why-call-it-the-swindle.html">Amazon Swindle</a></span>
(обдурювання Amazon)&rdquo; через те, що він спроектований так, аби обманом
позбавляти читачів традиційних свобод читачів книг, працює під керуванням
програм, в яких були продемонстровані кілька <a
href="/proprietary/malware-kindle-swindle.html">орвелівських рис</a>. Кожної
з них досить, щоби повністю відмовитися від цього продукту:</p>

<ul class="no-bullet">
<li><p>Він шпигує за всім, що робить користувач: доповідає про те, яку книгу і яку
сторінку читає користувач, доповідає, коли користувач підкреслює текст і
повідомляє всі нотатки, які вводить користувач.</p></li>

<li><p>У ньому є цифрове керування обмеженнями, призначене для того, щоб не дати
користувачам обмінюватися копіями.</p></li>

<li><p>У ньому є чорний хід, за допомогою якої Amazon може стерти будь-яку книгу з
мережі. У&nbsp;2009&nbsp;році компанія стерла тисячі копій <cite>1984</cite>
Джорджа Орвела.</p></li>

<li><p class="inline-block">Якщо це ще не досить по-орвелівськи, то там є універсальна закладка, за
допомогою якої Amazon може змінювати програми по мережі, вводячи яку
завгодно гидоту.</p></li>
</ul>

<p>При поширенні Amazon також пригнічує користувачів. Пристрій ідентифікує
користувача і записує, які книги користувач отримує. Amazon також вимагає,
щоб користувачі погоджувалися на антигромадський контракт, за яким вони не
повинні обмінюватися копіями з іншими. Моя совість каже мені, що якби я
погодився на такий контракт, то меншим злом було б порушити його і все одно
обмінюватися копіями; однак щоб бути цілком чистими, нам насамперед не слід
погоджуватися на таке. Тому я відмовляюся погоджуватися з такими контрактами
щодо програмного забезпечення, електронних книг, музики або чого іншого.</p>

<p class="emph-box">
Якщо ми хочемо припинити погані новини і створювати якісь хороші новини, нам
потрібно організуватись і боротися. Кампанія ФВПЗ <a
href="http://defectivebydesign.org">&ldquo;Брак
гарантований&rdquo;</a>поклала початок цьому&nbsp;&nbsp; підпишіться на
список розсилки кампанії,щоб підтримати її. І <a
href="http://www.fsf.org/associate">приєднуйтесь до ФВПЗ</a>, щоб допомогти
нашій роботі. Наявний також <a href="/help/help.html"> перелік способів, як
взяти участь в нашій роботі</a>.
</p>
</div>
</div>
<div class="column-limit"></div>
</div>

<div id="References">
<h3>Посилання</h3>

<ul>
  <li>&ldquo;Інструкція&rdquo; для адміністрації: комітет з інформаційної
інфраструктурі, інтелектуальна власність [<a
href="/philosophy/not-ipr.html">так</a>] і національна інформаційна
інфраструктура: звіт Робочої групи з прав інтелектуальної власності [так]
(1995&nbsp;рік).</li>

  <li><a
href="http://www.wired.com/wired/archive/4.01/white.paper_pr.html">Пояснення
до Білої книги: Клешня авторського права</a>. Памела Самуельсон,
&ldquo;Уайеред&rdquo;, 1&nbsp;січень 1996.</li>

  <li><a
href="http://www.law.duke.edu/boylesite/sold_out.htm">Розпродано</a>.Джеймс
Бойль, &ldquo;Нью-Йорк таймс&rdquo; 31&nbsp;березня 1996&nbsp;року.</li>

  <li><a
href="http://web.archive.org/web/20130508120533/http://www.interesting-people.org/archives/interesting-people/199611/msg00012.html">Публічні
дані та особисті дані</a>. &ldquo;Вашингтон пост&rdquo;, 4&nbsp;листопада
1996&nbsp;року.</li>
  <li><a
href="https://web.archive.org/web/20151113122141/http://public-domain.org/">Спілка
суспільного надбання</a> &mdash; організація, метою якої є запобігання та
скасуваннянадмірного посилення авторського права і патентів.</li>
</ul>
</div>

<hr class="thin" />
<blockquote id="fsfs"><p class="big">Цей нарис опублікований у збірнику <a
href="http://shop.fsf.org/product/free-software-free-society/"><cite>Вільні
програми, вільне суспільство: вибрані нариси Річарда М. Столмена</cite></a></p></blockquote>

<div class="translators-notes">

<!--TRANSLATORS: Use space (SPC) as msgstr if you don't have notes.-->
 </div>
</div>

<!-- for id="content", starts in the include above -->
<!--#include virtual="/server/footer.uk.html" -->
<div id="footer">
<div class="unprintable">

<p>Будь ласка, надсилайте загальні запити фонду та GNU за адресою <a
href="mailto:gnu@gnu.org">&lt;gnu@gnu.org&gt;</a>. Наявні також <a
href="/contact/">інші способи зв'язку</a> з фондом. Звіти про непрацюючі
посилання і інші виправлення чи пропозиції можна надсилати за адресою <a
href="mailto:webmasters@gnu.org">&lt;webmasters@gnu.org&gt;</a>.</p>

<p>
<!-- TRANSLATORS: Ignore the original text in this paragraph,
        replace it with the translation of these two:

        We work hard and do our best to provide accurate, good quality
        translations.  However, we are not exempt from imperfection.
        Please send your comments and general suggestions in this regard
        to <a href="mailto:web-translators@gnu.org">

        &lt;web-translators@gnu.org&gt;</a>.</p>

        <p>For information on coordinating and submitting translations of
        our web pages, see <a
        href="/server/standards/README.translations.html">Translations
        README</a>. -->
Ми намагалися зробити цей переклад точним та якісним, але виключити
можливість помилки ми не можемо. Надсилайте, будь ласка, свої зауваження і
пропозиції щодо перекладу за адресою <a
href="mailto:web-translators@gnu.org">&lt;web-translators@gnu.org&gt;</a>.
</p><p>Відомості з координації та пропозицій перекладів наших статей див. у
<a href="/server/standards/README.translations.html">&ldquo;Посібнику з
перекладу&rdquo;</a>.</p>
</div>

<!-- Regarding copyright, in general, standalone pages (as opposed to
     files generated as part of manuals) on the GNU web server should
     be under CC BY-ND 4.0.  Please do NOT change or remove this
     without talking with the webmasters or licensing team first.
     Please make sure the copyright date is consistent with the
     document.  For web pages, it is ok to list just the latest year the
     document was modified, or published.
     If you wish to list earlier years, that is ok too.
     Either "2001, 2002, 2003" or "2001-2003" are ok for specifying
     years, as long as each year in the range is in fact a copyrightable
     year, i.e., a year in which the document was published (including
     being publicly visible on the web or in a revision control system).
     There is more detail about copyright years in the GNU Maintainers
     Information document, www.gnu.org/prep/maintain. -->
<p>Copyright &copy; 1996, 2002, 2007, 2009, 2010, 2014, 2015, 2016 Річард
Столмен</p>

<p>Ця сторінка доступна на умовах <a rel="license"
href="http://creativecommons.org/licenses/by-nd/4.0/deed.uk"> ліцензії
Creative Commons Attribution-NoDerivatives (<em>Із зазначенням
авторства&nbsp;&mdash; Без похідних творів</em>) 4.0 Міжнародна</a>.</p>

<!--#include virtual="/server/bottom-notes.uk.html" -->
<div class="translators-credits">

<!--TRANSLATORS: Use space (SPC) as msgstr if you don't want credits.-->
Підтримка українського перекладу: Андрій Бандура
(andriykopanytsia@gmail.com)</div>

<p class="unprintable"><!-- timestamp start -->
Оновлено:

$Date: 2020/07/23 14:19:57 $

<!-- timestamp end -->
</p>
</div>
</div>
</body>
</html>