Як влада може підтримувати вільне програмне забезпечення

Й чому їм слід це робити

Richard Stallman (Річард Столмен)

Стаття пропонує дієві й тверді політичні заходи просування вільних програм у межах держави, аби поширити на всю країну свободу програмного забезпечення.

Завдання держави — організовувати суспільство так, щоб свобода й добробут були загальнодоступними. У сфері обчислень це передбачає зокрема заохочення користувачок і користувачів переходити на вільні програми — на такі програми, що поважають користувацьку свободу. Власницька (невільна) програма обмежує свободу тих, хто нею користуються; це суспільна проблема, яку держава має допомагати розв'язати.

Державі потрібно наполягати на вільному програмному забезпеченні у власних обчисленнях, щоб зберігати обчислювальний суверенітет (контроль держави над власними обчисленнями). Всі користувачки й користувачі заслуговують мати контроль над власними обчисленнями, а держава відповідальна перед людьми за дотримання контролю над тими обчисленнями, які вони їй довіряють. Більшість дій влади зараз спираються на обчислення, й контроль над діями влади неможливий без її контролю над цими обчисленнями. Втрата цього контролю суспільно важливими установами ставить під загрозу національну безпеку.

Переведення державних установ на вільні програми також має додаткові переваги: заощадження коштів і сприяння місцевим підприємствам, що супроводжують програмне забезпечення.

В цьому тексті «державними установами» названо всі рівні влади, зокрема всі громадські установи на кшталт шкіл, державно-приватні партнерства, співфінансовані державою установи на кшталт вишів, а також ті «приватні» акціонерні товариства, якими держава керує чи яким надає особливі привілеї чи функції.

Освіта

Найважливіша політика — та, що стосується освіти, бо освіта формує майбутнє цілої країни:

Держава й громадянське суспільство

Вкрай важлива ще й та державна політика, що визначає, яким програмним забезпеченням доведеться користуватись як особам, так і організаціям:

Обчислювальний суверенітет

Частина політики стосується обчислювального суверенітету держави. Державні установи мусять зберігати контроль над власними обчисленнями, не передаючи його в приватні руки. Ці тези стосуються всіх комп'ютерів, зокрема смартфонів.

Обчислювальний суверенітет — 2

Обчислювальний суверенітет (і безпека) держави спирається на контроль над тими комп'ютерами, які виконують державну роботу. Уникайте послуг підміни програм, якщо їх не надає установа тої ж гілки влади, а також інших практик, які відбирають у держави контроль над її обчисленнями. Таким чином,

Впливайте на розробку

Політика держави регулює розробку як вільного, так і невільного програмного забезпечення:

єСміття

Свобода має захищати від єСміття:

Технологічний нейтралітет

Застосувавши перелічені в статті заходи, держава може відновити контроль над своїми обчисленнями — й підтримати громадянок і громадян, підприємства й організації на шляху до контролю за власними обчисленнями. Проте звучить і критика того, що це порушує «принцип» технологічного нейтралітету».

Ідея технологічного нейтралітету зводиться до того, що державі не слід накладати довільні обмеження на технічні рішення. Про чинність цього принципу можливо сперечатись, і в будь-якому випадку він обмежений питаннями техніки. Заходи, які ми відстоюємо, відповідають на питання етичної, суспільної й політичної важливості, тож вони — за межами фокусу технологічного нейтралітету. Лише охочі підкорити чиюсь країну вимагатимуть у її влади «нейтралітету» щодо її ж суверенітету чи свободи її громадянок і громадян.