summaryrefslogtreecommitdiff
path: root/talermerchantdemos/blog/articles/uk/thegnuproject.html
diff options
context:
space:
mode:
Diffstat (limited to 'talermerchantdemos/blog/articles/uk/thegnuproject.html')
-rw-r--r--talermerchantdemos/blog/articles/uk/thegnuproject.html1089
1 files changed, 1089 insertions, 0 deletions
diff --git a/talermerchantdemos/blog/articles/uk/thegnuproject.html b/talermerchantdemos/blog/articles/uk/thegnuproject.html
new file mode 100644
index 0000000..6cd707f
--- /dev/null
+++ b/talermerchantdemos/blog/articles/uk/thegnuproject.html
@@ -0,0 +1,1089 @@
+<!--#set var="ENGLISH_PAGE" value="/gnu/thegnuproject.en.html" -->
+
+<!--#include virtual="/server/header.uk.html" -->
+<!-- Parent-Version: 1.86 -->
+
+<!-- This file is automatically generated by GNUnited Nations! -->
+<title>Про проект GNU - Проект GNU - Фонд вільного програмного забезпечення</title>
+<meta http-equiv="Keywords" content="GNU, проект GNU, ФСПО, вільні програми, Фонд вільного програмного
+забезпечення, історія" />
+
+<!--#include virtual="/gnu/po/thegnuproject.translist" -->
+<!--#include virtual="/server/banner.uk.html" -->
+<h2>Проект GNU</h2>
+
+<p>
+<a href="http://www.stallman.org/"><strong>Річард Столмен</strong></a></p>
+
+<blockquote>
+<p>
+Спочатку опубліковано в книзі <em>Відкриті вихідні коди</em>. Річард Столмен
+<a href="/philosophy/open-source-misses-the-point.html"> ніколи не був
+прихильником &ldquo;відкритого вихідного коду&rdquo;</a>, але він передав цю
+статтю, щоб ідеї руху за вільне програмне забезпечення не були відсутні в
+цій книзі повністю.
+</p>
+<p>
+Чому зараз важливо, як ніколи, <a
+href="/philosophy/free-software-even-more-important.html"> наполягати на
+тому, щоб програми, якими ми користуємося, були вільними</a>.
+</p>
+</blockquote>
+
+<h3>Перша громада обміну програмами</h3>
+<p>
+Коли в 1971&nbsp;році я почав працювати в Лабораторії штучного інтелекту
+<abbr title="Massachusetts Institute of Technology">MIT</abbr>, я став
+частиною громади обміну програмами, яка існувало протягом багатьох
+років. Обмін програмами не обмежувався нашою конкретною спільнотою; він був
+так само старий, як комп'ютери, подібно до того, як обмін рецептами, так
+само старий, як кулінарія. Але ми займалися цим більше, ніж інші.</p>
+<p>
+Лабораторія ШІ (далі ЛШІ) користувалася операційною системою під назвою
+<abbr title="Incompatible Timesharing System">ITS</abbr> (Несумісна система
+поділу часу), яку штатні хакери (1) лабораторії спроектували і написали на
+мові асемблера комп'ютера <abbr title="Programmed Data
+Processor">PDP</abbr>-10 компанії Digital, одного з великих комп'ютерів тієї
+епохи. Моя робота як члена спільноти, штатного хакера ЛШІ, полягала в
+поліпшенні цієї системи.</p>
+<p>
+Ми не називали свої програми &ldquo;вільними програмами&rdquo;, тому що
+такого терміну не існувало; але саме цим вони і були. Коли люди з іншого
+університету або компанії хотіли перенести або скористатися програмою, ми
+завжди з радістю дозволяли їм це. Якщо ви бачили, що хтось користується
+незнайомій та цікавою програмою, ви завжди могли попросити поглянути на
+вихідний текст, щоб його можна було прочитати, змінити або розібрати на
+запчастини для нової програми.</p>
+<p>
+(1) Вживання слова &ldquo;хакер&rdquo; у значенні &ldquo;зломлювач
+захисту&rdquo;&nbsp;&nbsp; помилка, якою ми зобов'язані засобам масової
+інформації. Ми, хакери, відмовляємося визнавати це значення й продовжуємо
+вживати це слово в значенні &ldquo;той, хто любить програмувати, хто отримує
+задоволення від гри думки, або комбінація і того, і
+іншого&rdquo;. Див.&nbsp;мою статтю <a
+href="http://stallman.org/articles/on-hacking.html">
+&ldquo;Про&nbsp;хакерство&rdquo;</a>.</p>
+
+<h3>Загибель громади</h3>
+<p>
+Ситуація різко змінилося на початку вісімдесятих років XX&nbsp;століття,
+коли компанія Digital припинила постачання обладнання для серії PDP-10. Її
+архітектура, витончена і потужна для шістдесятих, не могла природним чином
+розширюватися на місткіші адресні простори, які ставали досяжні у
+вісімдесятих. Це означало, що майже всі програми, які складали ITS,
+застаріли.</p>
+<p>
+Громада хакерів ЛШІ вже розвалилася незадовго до цього. У 1981&nbsp;році
+відділилася компанія Symbolics, яка переманила майже всіх хакерів з ЛШІ, і
+знелюдніла громада була не в змозі підтримувати себе (в книзі Стіва Леві
+&ldquo;Хакери&rdquo; описані ці події, а також дана ясна картина цієї
+спільноти у час її розквіту.) Коли в 1982&nbsp;році ЛШІ купила нову PDP-10,
+адміністрація вирішила користуватися невільною системою поділу часу компанії
+Digital замість ITS.</p>
+<p>
+У сучасних комп'ютерів тієї епохи, таких, як VAX або 68020, були свої власні
+операційні системи, але жодна з них не була вільною: доводилося підписувати
+договір про нерозголошення, щоб отримати хоча б копію виконуваних файлів.</p>
+<p>
+Це означало, що першим кроком у користуванні комп'ютером була обіцянка не
+допомагати своєму сусідові. Співпраця у громаді була заборонена. Правило,
+встановлене власниками невільних програм, стверджувало: &ldquo;Якщо ви
+обмінюєтеся зі своїм сусідом, то ви&nbsp;&nbsp; пірат. Якщо вам потрібні
+будь-які зміни, просіть нас внести їх&rdquo;.</p>
+<p>
+Думка про те, що суспільна система невільного програмного
+забезпечення&nbsp;&nbsp; система, в якій кажуть, що вам не дозволено
+обмінюватися програмами або змінювати їх&nbsp;&nbsp; антисоціальна, що вона
+неетична, що вона просто неправильна, для деяких читачів може стати
+несподіванкою. Але що ще ми могли б сказати про систему, засновану на тому,
+що роз'єднує людей і користувачів робить безпорадними? Читачі, яким ця думка
+здається несподіваною, можливо, прийняли громадську систему невільного
+програмного забезпечення як данину часу або судили про неї у термінах,
+запропонованих підприємствами, які займаються невільними програмами. Видавці
+програм довго і наполегливо працювали над тим, щоб переконати людей, що на
+це питання можна дивитися тільки з однієї позиції.</p>
+<p>
+Коли видавці програм говорять про &ldquo;здійснення&rdquo; своїх &ldquo;
+прав&rdquo; або &ldquo;припинення <a
+href="/philosophy/words-to-avoid.html#Piracy"> піратства</a>&rdquo;, те, що
+вони <em>кажуть</em> насправді є другорядним. Справжній зміст цих заяв
+полягає в невисловлених припущеннях, які вони вважають само собою
+зрозумілими і які суспільство просять прийняти без перевірки. Отже, давайте
+їх перевіримо.</p>
+<p>
+Одне з припущень полягає в тому, що у програмних компаніях є незаперечне
+природне право володіти програмами і тим самим володіти владою над всіма
+користувачами цих програм. (Якщо б це було природним правом, то незалежно
+від того, скільки шкоди це завдає суспільству, ми не могли б заперечувати.)
+Цікаво, що конституція США та юридична традиція відкидають цю точку зору;
+авторське право не є природним, це штучна монополія, введена державою, яка
+обмежує природне право користувачів копіювати.</p>
+<p>
+Інше невисловлене припущення полягає в тому, що єдине, що важливо в
+програмі&nbsp;&mdash; це те, яку роботу вона дозволяє вам виконувати; що
+нас, користувачів комп'ютерів, не повинно турбувати, якого роду суспільство
+нам дозволено мати.</p>
+<p>
+Третє припущення полягає в тому, що у нас не було би програм, якими можна
+було б користуватися (чи ніколи не з'явилося б програми для виконання тієї
+чи іншої конкретної задачі), якщо б ми не запропонували компанії владу над
+користувачами цієї програми. Це припущення, можливо, здавалося
+правдоподібним до того, як рух за вільне програмне забезпечення
+продемонстрував, що ми можемо зробити безліч корисних програм, не накладаючи
+на них ланцюгів.</p>
+<p>
+Якщо ми відхиляємо ці припущення і судимо про ці питання на основі моралі
+звичайного здорового ґлузду, віддаючи пріоритет користувачам, то ми
+приходимо до зовсім інших висновків. Користувачі комп'ютерів повинні бути
+вільні змінювати програми під свої потреби і обмінюватися програмами, тому
+що допомога іншим людям становить основу суспільства.</p>
+<p>
+Тут недостатньо місця для докладного викладу причин, що призводять до цього
+висновку, тому я відсилаю читача до сторінок <a
+href="/philosophy/why-free.html">
+http://www.gnu.org/philosophy/why-free.html</a> та <a
+href="/philosophy/free-software-even-more-important.html">
+http://www.gnu.org/philosophy/free-software-even-more-important.html</a>.
+</p>
+
+<h3>Твердий моральний вибір</h3>
+<p>
+Оскільки моя громада зникла, я не міг продовжувати жити, як раніше. Замість
+цього переді мною постав твердий моральний вибір.</p>
+<p>
+Найлегше було приєднатися до світу невільного програмного забезпечення,
+підписуючи договори про нерозголошення і обіцяючи не допомагати своєму
+братові-хакеру. Швидше за все, я також став би розробляти програми, які
+випускали б на умовах нерозголошення, збільшуючи таким чином тиск на інших
+людей, щоб вони теж зрадили своїх побратимів.</p>
+<p>
+Я міг би заробляти на цьому гроші, і можливо, мені було б цікаво писати
+програми. Але я знав, що в кінці своєї кар'єри я озирнуся на минулі роки, в
+які я будував стіни, щоб роз'єднати людей, і відчую, що я провів своє життя,
+роблячи світ гіршим.</p>
+<p>
+Я вже відчув на собі, що буває, якщо інші підписують договір про&nbsp;
+нерозголошення, коли хтось відмовився дати мені і ЛШІ вихідний текст
+програми управління нашим принтером. (Відсутність певних функцій у&nbsp;цій
+програмі призводило до&nbsp;того, що робота з&nbsp;цим принтером просто
+виводила з&nbsp;себе.) Тому я не міг сказати собі, що договори
+про&nbsp;нерозголошення&nbsp;&mdash; це щось невинне. Я дуже розлютився,
+коли він відмовився поділитися з нами; я не міг встати на його місце і
+робити те саме щодо всіх інших.</p>
+<p>
+Іншою можливістю, простою, але неприємною, була б можливість покинути галузь
+обчислювальної техніки. В цьому випадку мої здібності не пішли б на шкоду,
+але вони все-таки пропали даремно. Я не був би винен в роз'єднанні і
+обмеженні користувачів комп'ютерів, але тим не менш це відбувалося б.</p>
+<p>
+Отож, я шукав спосіб, яким програміст міг би робити щось хороше. Я запитав
+себе, чи не було програми або програм, які я міг би написати з тим, щоб
+спільнота знову стала можливою.</p>
+<p>
+Відповідь була ясна: що було потрібно насамперед&nbsp;&mdash; це операційна
+система. Ці програми життєво важливі для того, щоб приступити до
+користування комп'ютером. Якщо є операційна система, то можна робити багато;
+без неї на комп'ютері не можна працювати взагалі. З вільною операційною
+системою у нас знову могло б бути спільнота співпрацюючих
+хакерів&nbsp;&mdash; і ми могли б запрошувати будь-кого приєднатися до
+нас. І кожний був би в змозі користуватися комп'ютером, не починаючи з
+змови, яка позбавляє його друзів.</p>
+<p>
+У мене як у розробника операційної системи були потрібні для цієї роботи
+навички. Тому, хоча не міг твердо розраховувати на успіх, я усвідомлював, що
+сама доля вибрала мене для цієї справи. Я вирішив зробити систему сумісною з
+Unix, щоби вона була переносна і щоб користувачі Unix могли легко перейти на
+неї. Назва &ldquo;GNU&rdquo; була обрана через гакерську традицію як
+рекурсивне скорочення фрази &ldquo;GNU's Not Unix&rdquo; (Ґну не
+Юнікс). Вона вимовляється як <a href="/gnu/pronunciation.html">один склад з
+українським ґ</a>.</p>
+<p>
+Операційна система означає не тільки ядро, якого ледве достатньо для
+виконання інших програм. У сімдесяті роки XX&nbsp;століття в кожну
+операційну систему, що заслуговує цієї назви, входили командні оболонки,
+асемблери, компілятори, інтерпретатори, налагоджувачі, текстові редактори,
+поштові програми та багато іншого. Вони були в ITS, вони були в Multics,
+вони були в VMS, вони були і в Unix. Вони будуть і в операційній системі
+GNU.</p>
+<p>
+Пізніше я почув такі слова, приписувані Хілелу (1):</p>
+
+<blockquote><p>
+ Якщо я не за себе, хто буде за мене?<br />
+ Якщо я тільки за себе, хто я такий?<br />
+ Якщо не зараз, то коли?
+</p></blockquote>
+<p>
+Рішення почати проект GNU було засноване на схожому уявленні.</p>
+<p>
+(1) Як атеїст я не є послідовником будь-яких релігійних лідерів, але іноді я
+виявляю, що захоплююся тим, що сказав хто-небудь з них.</p>
+
+<h3>Вільний від слова воля</h3>
+<p>
+Термін &ldquo;вільна програма&rdquo; іноді розуміють невірно&nbsp; &mdash;
+він не має ніякого відношення до вартості. Він відноситься до волі. Таким
+чином, ось визначення вільної програми.</p>
+
+<p>Програма вільна для вас, конкретного користувача, якщо:</p>
+
+<ul>
+ <li>Ви вільні виконувати програму, як вам завгодно, в будь-яких цілях.</li>
+
+ <li>Ви вільні змінювати програму під свої потреби. (Щоб ця можливість була
+практично здійсненна, у вас повинен бути доступ до початкового тексту,
+оскільки вносити зміни в програму без вихідного тексту надзвичайно важко.)</li>
+
+ <li>Ви вільно перерозповсюджувати копії, безкоштовно або за гроші.</li>
+
+ <li>Ви вільні поширювати змінені версії програми так, щоб суспільство могло
+отримувати користь від ваших поліпшень.</li>
+</ul>
+<p>
+Оскільки &ldquo;вільний&rdquo; відноситься до волі, а не вартості, між
+продажем копій і вільними програмами немає суперечності. Насправді свобода
+продавати копії життєво важлива: збірники вільних програм, продаються на
+компакт-дисках, важливі для спільноти, і їх продаж&nbsp; &mdash; важливий
+спосіб отримати кошти на розвиток вільних програм. Таким чином, програма,
+яку люди не можуть включати в ці збірники, не є вільною.</p>
+<p>
+Неоднозначність слова &ldquo;вільний&rdquo; привела до довгих пошуків
+альтернатив, але ніхто не знайшов кращого терміна. В англійській мові більше
+слів і нюансів, ніж в будь-якій іншій, але в ній не вистачає простого
+однозначного слова, яке означає &ldquo;вільний&rdquo; від слова &ldquo;
+воля&rdquo;&nbsp;&nbsp; найближче до цього значення підходить слово
+&ldquo;розкутий&rdquo;. Такі альтернативи, як &ldquo; звільнений&rdquo;,
+&ldquo;воля&rdquo; (&ldquo;програми волі&rdquo;) і &ldquo;відкритий&rdquo;,
+мають або невірне значення, або якийсь інший недолік.</p>
+
+<h3>Програми GNU і система GNU</h3>
+<p>
+Розробка цілої системи - це дуже великий проект. Щоб зробити це досяжним, я
+вирішив адаптувати і застосовувати, де тільки можливо, існуючі частини
+вільних програм. Наприклад, я з самого початку вирішив застосовувати TeX в
+якості основної програми форматування тексту; через кілька років я вирішив
+скористатися системою X&nbsp;Window замість того, щоб писати ще одну віконну
+систему для GNU.</p>
+<p>
+В результаті цих та інших подібних цим рішенням система GNU&nbsp;&mdash; це
+не те ж саме, що збірка всіх програм GNU. Система GNU включає програми, які
+не є програмами GNU&nbsp;&nbsp; програми, які розроблені іншими людьми і
+проектами у їх власних цілях, але якими ми можемо скористатися, тому що вони
+вільні.</p>
+
+<h3>Початок проекту</h3>
+<p>
+У січні 1984&nbsp;року я звільнився з MIT і почав писати програми GNU. Піти
+з MIT було необхідно, щоб інститут не зміг перешкодити поширенню GNU в
+якості вільних програм. Якби я залишився в штаті, інститут міг би заявити,
+що робота належить йому, і нав'язати свої власні умови поширення або навіть
+перетворити роботу у пакет невільних програм. Я не мав наміру виконати
+велику роботу тільки, щоб потім побачити, як вона стане непотрібною для
+того, заради чого вона задумувалась&nbsp;&nbsp; створення нового громади
+обміну програмами.</p>
+<p>
+Проте професор Уїнстон, тодішній керівник ЛШІ, люб'язно запросив мене
+продовжувати користуватися ресурсами лабораторії.</p>
+
+<h3>Перші кроки</h3>
+<p>
+Незабаром після організації проекту GNU я почув про Набір вільного
+університету для компіляторів відомого також як VUCK. (Голландське слово
+&ldquo;вільний&rdquo; пишеться через <em>v</em>.) Це був компілятор,
+спроектований для роботи з багатьма мовами, включаючи Сі і Паскаль, і для
+підтримки багатьох цільових машин. Я написав його автору і запитав, чи не
+може GNU скористатися цим компілятором.</p>
+<p>
+Він відповів з насмішкою, заявивши, що університет вільний, а
+компілятор&nbsp; &nbsp; ні. Таким чином, я вирішив, що моєю першою програмою
+для проекту GNU стане багатомовний багатоплатформний компілятор.</p>
+<p>
+Сподіваючись уникнути необхідності писати весь компілятор самому, я дістав
+вихідний текст компілятора мови Пастель. Це був багатоплатформний
+компілятор, розроблений в Ліверморській лабораторії Лоуренса. Він
+підтримував розширену версію мови Паскаль, задуману як системну мову
+програмування, і був написаний на цій мові. Я додав інтерфейс для Сі і почав
+переносити його на комп'ютер Motorola 68000. Але мені довелося кинути це,
+коли я виявив, що компілятору потрібно багато мегабайт стекового простору, а
+доступна система Unix 68000 допускала тільки 64k.</p>
+<p>
+Потім я усвідомив, що компілятор Пастеля функціонував, перетворюючи весь
+вхідний файл в синтаксичне дерево, переводячи все дерево в ланцюжок &ldquo;
+інструкцій&rdquo;, а потім генеруючи весь вихідний файл, не звільняючи
+пам'ять ні на жодному етапі. В цей момент я прийшов до висновку, що мені
+доведеться написати новий компілятор з нуля. Новий компілятор відомий як
+<abbr title="GNU Compiler Collection">GCC</abbr>; з компілятора Пастеля в
+ньому нічого не використовується, але мені вдалося адаптувати та
+використовувати препроцесор Сі, який я написав. Але це сталося кілька років
+потому; спочатку я працював над GNU Emacs.</p>
+
+<h3>GNU Emacs</h3>
+<p>
+Я почав працювати над GNU Emacs у вересні 1984&nbsp;року, і на початку
+1985&nbsp;року ним можна було починати користуватися. Це дозволило мені
+почати користуватися системами Unix для редагування; оскільки вчитися
+користування vi або ed мені було не цікаво, до цього я проводив редагування
+на інших видах машин.</p>
+<p>
+У цей момент у людей почало виникати бажання користуватися GNU Emacs, що
+поставило питання про те, як його поширювати. Звичайно, я помістив його на
+сервері анонімного ftp на комп'ютері MIT, яким я користувався. (Цей
+комп'ютер, prep.ai.mit.edu, став, таким чином, основним сайтом ftp для
+поширення GNU; коли через кілька років його списали, ми перенесли це ім'я на
+свій новий сервер ftp. Але в той час багато зацікавлених людей не були в
+Інтернеті і не могли отримати копію з ftp. Отже, питання було в тому, що
+мені їм казати?</p>
+<p>
+Я міг би сказати: &ldquo;Знайдіть знайомого, у якого є мережа і який зробить
+вам копію&rdquo;. Або я міг би робити те, що я робив з початковим Emacs для
+PDP-10&nbsp;&nbsp; сказати їм: &ldquo;Надішліть мені стрічку і конверт з
+маркою та зворотною адресою, і я перешлю вам її з записаним на ній
+Emacs&rdquo;. Але у мене не було роботи, і я шукав способи заробляти на
+вільних програмах. Так що я оголосив, що буду висилати стрічку всім, кому
+вона потрібна, за 150&nbsp;доларів. Таким чином я приступив до комерційного
+поширення вільних програм і став предтечею компаній, які в наші дні
+поширюють цілі системи GNU/Linux.</p>
+
+<h3>Для кожного користувача програма вільна?</h3>
+<p>
+Якщо програма вільна, коли вона виходить з рук автора, це не обов'язково
+означає, що вона буде вільною для всякого, у кого є її копія. Наприклад, <a
+href="/philosophy/categories.html#PublicDomainSoftware">програми
+в&nbsp;суспільному надбанні</a> (програми, на які не поширюється авторське
+право) вільні; але будь-хто може зробити невільну модифікацію такої
+програми. Подібним чином, багато вільних програм знаходяться під дією
+авторського права, але вони поширюються під простими необмежувальними
+ліцензіями, які допускають невільні модифікації.</p>
+<p>
+Хрестоматійною ілюстрацією цієї проблеми є система X&nbsp;Window. Розроблена
+в MIT і випущена як пакет вільних програм під необмежувальною ліцензією,
+вона незабаром була освоєна різними комп'ютерними компаніями. Вони додали X
+до своїх невільних систем Unix, поставляючи її тільки в двійковому вигляді,
+і поширили на неї той самий договір про&nbsp;нерозголошення. Ці копії X були
+не більше вільні, ніж Unix.</p>
+<p>
+Розробники системи X&nbsp;Window не вважали це проблемою&nbsp;&mdash; вони
+цього чекали, і це відповідало їхнім намірам. Їх метою була не воля, а
+тільки &ldquo;успіх&rdquo;, який визначається як &ldquo;велике число
+користувачів&rdquo;. Їм було все одно, чи є у цих користувачів воля; вони
+дбали тільки про те, щоб користувачі були численні.</p>
+<p>
+Це призвело до парадоксальної ситуації, за якої різні способи підрахунку
+кількості волі дають різні відповіді на питання чи вільна програма? Якби ви
+судили на підставі волі, що надається умовами ліцензії MIT, то ви б сказали,
+що X вільна. Але якщо б ви міряли волю середнього користувача X, вам
+довелося б сказати, що вона невільна. Більшість користувачів X працювало з
+невільними версіями, які поставлялися з системами Unix, а не з вільною
+версією.</p>
+
+<h3>Копілефт та GNU GPL</h3>
+<p>
+Метою GNU було дати користувачам волю, а не просто бути популярною. Тому нам
+потрібно було застосувати умови розповсюдження, які запобігли б перетворенню
+програм GNU у невільні програми. Метод, яким ми користуємося, називається
+&ldquo;копілефтом&rdquo;.(1)</p>
+<p>
+Копілефт користується авторським правом, але перевертає його, щоб воно
+служило цілям, протилежних тим, для яких воно зазвичай використовується:
+замість того, щоб бути засобом обмеження програми, він стає засобом
+збереження свободи програми.</p>
+<p>
+Центральна ідея копілефту полягає в тому, що ми даємо всім дозвіл виконувати
+програму, копіювати програму, змінювати програму і поширювати змінені
+версії&nbsp;&mdash; але не додавати дозвіл свої власні обмеження. Таким
+чином, життєво важливі свободи, які визначають &ldquo;вільну
+програму&rdquo;, гарантовані для кожного, у кого є копія; вони стають
+невідчужуваними правами.</p>
+<p>
+Щоби копілефт був дієвим, змінені версії теж повинні бути вільні. Це
+гарантує, що робота, заснована на нашій, стає доступною нашої спільноти,
+якщо її публікують. Коли програмісти, які працюють програмістами, безоплатно
+покращують програми GNU, саме копілефт не дає їх наймачам сказати:
+&ldquo;Вам не можна обмінюватися цими змінами, тому що ми збираємося
+скористатися ними, щоб зробити свою невільну версію цієї програми&rdquo;.</p>
+<p>
+Вимога, що зміни повинні бути вільні, істотно, якщо ми хочемо гарантувати
+свободу кожного користувача програми. Компанії, які зробили невільні версії
+системи X&nbsp;Window, зазвичай вносили зміни, щоб перенести її на свої
+системи і свою апаратуру. Ці зміни були малі порівняно з найширшим
+охопленням системи X, але вони не були тривіальні. Якби внесення змін
+виправдовувало відмову користувачам у свободі, будь-хто легко б скористався
+цим виправданням.</p>
+<p>
+У зв'язку з цим виникає питання про поєднання вільної програми з невільними
+вихідними текстами. Таке поєднання неминуче було б невільним; якщо невільною
+частини бракує будь-яких свобод, цих свобод бракує і всієї програми в
+цілому. Допустити такі сполучення означало б відкрити пролом, достатній, щоб
+потопити корабель. Отже, вимога перекрити цю прогалину - критична для
+копілефту: все, що додається або поєднується з програмою під копілефтом, має
+бути таким, щоб велика комбінована версія також була вільною і щоб на неї
+поширювався копілефт.</p>
+<p>
+Конкретна реалізація копілефту, яку ми застосовуємо в більшості програм
+GNU&nbsp;&mdash; це загальна громадська ліцензія GNU, або скорочено GNU
+GPL. У нас є інші види копілефту, вживані в особливих обставинах. Посібники
+GNU також випускаються під копілефтом, але ми користуємося набагато
+простішим видом копілефту, тому що для посібників не потрібна уся складність
+GNU GPL.(2)</p>
+<p>
+(1) У 1984 чи 1985&nbsp;році Дон Хопкінс (юнак з багатою уявою) надіслав
+мені листа. На конверті він написав кілька кумедних висловів, зокрема таке:
+&ldquo;Копілефт&nbsp;&nbsp; усі права зареверсовані&rdquo;. Я скористався
+виразом &ldquo;копілефт &rdquo; в якості назви концепції поширення, над якою
+я в той час працював.</p>
+
+<p>
+(2) Зараз для документації ми користуємося <a href="/licenses/fdl.html">
+Ліцензією вільної документації GNU </a>.</p>
+
+<h3>Фонд вільного програмного забезпечення</h3>
+
+<p>У міру зростання інтересу до користування Emacs зростав, проект GNU стали
+залучатися інші люди, і ми вирішили, що пора знову пошукати фонди. Отже, в
+1985&nbsp;році ми створили <a href="http://www.fsf.org/">Фонд вільного
+програмного забезпечення</a> (ФВПЗ), благодійну організацію, яка
+користується податковими пільгами, для розвитку вільного програмного
+забезпечення. ФВПЗ також взяв на себе діяльність по розповсюдженню Emacs на
+стрічках; згодом вона доповнилася додаванням на стрічку інших вільних
+програм (як GNU, так і не GNU), а також продажем вільних посібників.</p>
+
+<p>В ті часи дохід ФВПЗ складався здебільшого з прибутку від продажу копій
+вільних програм та інших пов'язаних з цим послуг (компакт-дисків з вихідним
+текстом, компакт-дисків з двійковими файлами, чудово роздрукованих
+посібників&nbsp;&mdash; все це зі свободою і змінювати поширювати далі) і
+дистрибутивів &laquo;люкс&raquo; (дистрибутивів, в яких ми транслювали
+повний збірник програм для обраної клієнтом платформи). Сьогодні ФВПЗ як і
+раніше <a href="http://shop.fsf.org/">продає посібники та інший товар</a>,
+але основну частину коштів він отримує з членських внесків. Ви можете
+приєднатися до ФВПЗ на <a href="http://fsf.org/join">fsf.org</a>.</p>
+
+<p>Співробітники Фонду вільного програмного забезпечення написали і
+підтримували деяку кількість пакетів програм GNU. Дві найбільш примітні -
+бібліотека Сі та командний інтерпретатор. Бібліотека GNU Сі - це те, що
+кожна програма, яка працює в системі GNU/Linux, використовує для зв'язку з
+Linux. Вона була розроблена штатним співробітником Фонду вільного
+програмного забезпечення Роландом Мак-Ґретом. Командний інтерпретатор, який
+застосовується в більшості систем GNU/ Linux - це <abbr title="Bourne Again
+Shell">BASH</abbr>, Знову оболонка Баурна (1), розроблений співробітником
+ФВПЗ Брайєном Фоксом.</p>
+
+<p>Ми фінансували розробку цих програм, тому що метою проекту GNU були не
+тільки кошти або середовище розробки. Нашою метою була повна операційна
+система, а ці програми були потрібні для досягнення цієї мети.</p>
+
+<p>(1) &ldquo;Знову оболонка Баурна&rdquo;&nbsp;&nbsp; гра слів, побудована на
+назві &ldquo;Оболонка Баурна&rdquo;&nbsp;&mdash; так називали звичайний
+командний інтерпретатор Unix.</p>
+
+<h3>Підтримка вільних програм</h3>
+
+<p>Філософія вільного програмного забезпечення відкидає певну широко поширену
+ділову практику, але вона не проти підприємництва. Коли підприємства
+поважають свободу користувачів, ми бажаємо їм успіху.</p>
+
+<p>Продаж копій Emacs ілюструє один з різновидів підприємницької діяльності,
+заснований на вільних програмах. Коли ФВПЗ взяв цю справу на себе, мені
+знадобився інший спосіб заробляти на життя. Я знайшов такий спосіб продажу
+послуг, пов'язаних з вільними програмами, які я розробив. Сюди входило
+навчання таких предметів, як програмування GNU Emacs, налаштування GCC і
+розробка програм (здебільшого&nbsp;&mdash; перенесення GCC на нові
+платформи).</p>
+
+<p>Сьогодні кожен з цих видів діяльності практикується деяким числом
+корпорацій. Одні поширюють збірники вільних програм на компакт-дисках; інші
+продають послуги з підтримки різного рівня, починаючи від відповідей на
+запитання користувачів та виправлення помилок і закінчуючи додаванням нових
+серйозних функцій. Ми навіть починаємо зустрічати компанії, які займаються
+вільними програмами і зосереджені на випуску нових вільних програмних
+продуктів.</p>
+
+<p>Однак будьте уважні&nbsp;&nbsp; деяке число компаній, які асоціюють себе з
+терміном &ldquo;відкритий вихідний код&rdquo;, насправді засновують свої
+підприємства на невільних програмах, які працюють з вільними програмами. Ці
+компанії не є компаніями з розробки вільних програм&nbsp;&mdash; вони
+займаються невільними програмами, та продукти їх заманюють користувачів геть
+від свободи. Вони називають ці програми &ldquo;пакетами додаткової
+цінності&rdquo;. Це показує, які цінності вони хотіли б змусити нас
+засвоїти: пріоритет зручності над свободою. Якщо ми цінуємо свободу більше,
+ми повинні називати ці пакети &ldquo;пакетами з дефіцитом свободи&rdquo;.</p>
+
+<h3>Технічні цілі</h3>
+
+<p>Основна мета GNU - бути вільним програмним забезпеченням. Навіть якщо б у
+GNU не було технічних переваг перед Unix, у неї була б соціальна перевага -
+дозвіл користувачам співпрацювати, і етична перевага - повага свободи
+користувача.</p>
+
+<p>Але було природно застосовувати в роботі відомі стандарти хорошої
+практики&nbsp;&nbsp; наприклад, динамічне розміщення структур даних, щоб
+уникнути довільних фіксованих обмежень на розмір, або обробку всіх можливих
+8-розрядних кодів скрізь, де це має сенс.</p>
+
+<p>На додаток, ми відмовилися від властивої Unix оптимізації під
+невеликірозміри пам'яті, вирішивши не підтримувати 16-розрядні машини (було
+ясно, що 32-розрядні машини будуть нормою до того часу, поки система GNU
+будезавершена), і не намагатися знизити споживання пам'яті, якщо тільки воно
+неперевищувало мегабайта. У програмах, для яких обробка дуже великихфайлів
+не була життєво важлива, ми рекомендували програмістам читати весьвхідний
+файл в пам'ять, а потім сканувати його вміст, не турбуючись
+провведення-виведення.</p>
+
+<p>Завдяки цим рішенням багато програм GNU змогли перевершити свої аналогиз
+Unix по надійності і швидкості.</p>
+
+<h3>Подаровані комп'ютери</h3>
+
+<p>По мірі того, як репутація проекту GNU зростала, люди стали пропонувати в
+дар проекту машини під управлінням Unix. Вони були дуже корисні, тому що
+найпростіший способом розробки компонентів GNU полягав у виконанні цього в
+системі Unix і замінювати компоненти цієї системи один за іншим. Але у
+зв'язку з цим виникла етична проблема: чи вірним є те, що у нас взагалі була
+копія Unix.</p>
+
+<p>Unix була (і залишається) невільною, а згідно філософії проекту GNU нам не
+слід користуватися невільними програмами. Але застосувавши той же хід
+міркувань, який приводить до висновку, що насильство з метою самозахисту
+виправдане, я зробив висновок, що застосування невільного пакету законне,
+коли це критично для розробки вільної заміни, яка допомогла б іншим
+припинити користуватися цим невільним пакетом.</p>
+
+<p>Але хоча це було виправдане зло, все-таки це було зло. Сьогодні у насбільше
+немає ніяких копій Unix, тому що ми замінили їх на вільніопераційні
+системи. Якщо ми не могли замінити операційну систему машинина вільну, ми
+замість цього замінювали машину.</p>
+
+<h3>Список завдань GNU</h3>
+
+<p>У міру здійснення проекту GNU і збільшення числа знайдених або розроблених
+системних компонентів в якийсь момент стало корисно скласти список
+неусунених прогалин. Ми користувалися ним для набору розробників, які б
+писали відсутні частини. Цей список став відомий як &ldquo;Список завдань
+GNU&rdquo;. На додаток до відсутніх компонентів Unix ми заносили туди різні
+інші корисні проекти з написання програм і документації, які, як ми думали,
+зобов'язана утримувати по-справжньому повна система.</p>
+
+<p>Сьогодні (1) у &ldquo;Списку завдань GNU&rdquo; навряд чи залишилися
+які-небудь компоненти Unix&nbsp;&nbsp; всі ці завдання були виконані, крім
+кількох неістотних. Але список містить багато проектів, які хтось міг би
+назвати &ldquo;програмами (застосунками)&rdquo;. Будь-яку програму,
+привабливу більше, ніж для вузького класу користувачів, було б корисно
+додати до операційної системи.</p>
+
+<p>У список завдань включаються навіть гри&nbsp;&mdash; і так було з самого
+початку.В Unix входили ігри, тому у GNU вони, природно, теж повинні
+входити. Аледля ігор проблема сумісності не стояла, тому ми не повторювали
+списокігор, які були в Unix. Замість цього ми записали цілий спектр різного
+родуігор, які могли б сподобатися користувачам.</p>
+
+<p>(1) Це було написано в 1998 році. Із 2009 року ми більше не підтримуємо
+довгий список завдань. Співтовариство розробляє вільні програми так швидко,
+що ми не можемо навіть відслідковувати їх усі. Замість цього у нас є список
+високопріоритетних проектів - набагато коротший список проектів, до
+здійснення яких ми хочемо заохотити людей перш за все.</p>
+
+<h3>Бібліотечна GNU GPL</h3>
+
+<p>Бібліотека GNU Сі використовує особливий різновид копілефту, який
+називається Бібліотечною стандартною громадською ліцензією GNU&nbsp;(1), яка
+дає дозвіл компонувати з цією бібліотекою невільні програми. Навіщо був
+зроблений виняток?</p>
+
+<p>Це не було справою принципу; немає принципу, за ким невільні програмні
+продукти мають право включати в себе наші програми. (Навіщо вносити внесок у
+проект, в основі якого лежить відмова ділитися з нами результатами?)
+Застосування LGPL для бібліотеки Сі або для будь-якої іншої бібліотеки - це
+питання стратегії.</p>
+
+<p>Бібліотека Сі виконує загальну задачу; будь-яка невільна система або
+компілятор поставляється з бібліотекою Сі. Отже, якщо б ми зробили свою
+бібліотеку Сі доступною тільки для вільних програм, то це не надало б
+вільним програмами ніякої переваги&nbsp;&mdash; це тільки створило б стимул
+не користуватися нашою бібліотекою.</p>
+
+<p>Для однієї системи це не вірно: в системі GNU (у тому числі GNU/Linux)
+бібліотека GNU Сі&nbsp;&nbsp; єдина бібліотека Сі. Тому умови поширення
+бібліотеки GNU Сі визначають, чи можна скомпілювати невільну програму для
+системи GNU. Немає етичної причини, по якій слід дозволяти невільні програми
+в системі GNU, але зі стратегічної точки зору здається, що їх заборона
+сильніше відвертала б людей від користування системою GNU, ніж заохочувала б
+розробляти вільні програми. Ось чому застосування Бібліотечної
+GPL&nbsp;&nbsp; гарне стратегічне рішення для бібліотеки Сі.</p>
+
+<p>Для інших бібліотек стратегічне рішення потрібно приймати окремо для кожного
+випадку. Коли бібліотека вирішує спеціальну задачу, яка може допомогти в
+написанні програм певних видів, то якщо випустити її під GPL, обмежуючи лише
+вільними програмами, це буде одним із способів допомогти розробникам інших
+вільних програм, надаючи їм перевагу перед невільним програмним
+забезпеченням.</p>
+
+<p>Розглянемо GNU Readline, бібліотеку, розроблену, щоб реалізувати редагування
+командного рядка для BASH. Readline випускається під звичайною GNU GPL, а не
+Бібліотечною GPL. Це, можливо, і звужує застосування Readline, але для нас
+це не втрата. У той же час щонайменше один корисний додаток зробили вільною
+програмою саме для того, щоб він міг використовувати Readline, а це реальний
+виграш для спільноти.</p>
+
+<p>У розробників невільних програм є переваги, що надаються грошима;
+розробникам вільних програм потрібно створювати переваги один для одного. Я
+сподіваюся, що настане день, коли у нас буде великий збірник бібліотек під
+GPL, у яких немає аналогів, доступних для невільних програм. Цей збірник
+буде надавати корисні модулі як будівельних блоків для нових вільних
+програм, доповнюватиметься та з часом стане серйозним важелем для подальшого
+розвитку вільних програм.</p>
+
+<p>(1) Ця ліцензія зараз називається Меншою стандартною громадською ліцензією
+GNU, щоб не наводити на думку, ніби всі бібліотеки зобов'язані користуватися
+нею. Подробиці див. у &nbsp;статті <a
+href="/philosophy/why-not-lgpl.html">&ldquo;Чому вам не слід застосовувати
+Меншу GPL для своєї наступної бібліотеки&rdquo;</a>.</p>
+
+<h3>Творча нетерплячка?</h3>
+<p>
+Ерік Реймонд каже, що &ldquo;будь-яка хороша робота з програмування
+починається з задоволення особистої творчої нетерплячки
+розробника&rdquo;. Може бути, іноді так і відбувається, але багато важливих
+програм GNU були розроблені для того, щоб отримати повну вільну операційну
+систему. Їх породило стратегічне планування, а не імпульс.</p>
+<p>
+Наприклад, ми розробили бібліотеки GNU Сі, тому що системі типу Unix
+потрібна бібліотека Сі, BASH&nbsp;&nbsp; тому що в системі типу Unix
+потрібен командний інтерпретатор, GNU tar&nbsp;&nbsp; тому що в системі типу
+Unix потрібна програма tar. Те ж саме вірно і для моїх власних
+програм&nbsp;&mdash; компілятор GNU Сі, GNU Emacs і GNU Make. </p>
+<p>
+Деякі програми GNU розроблені, щоб боротися з конкретними загрозами нашій
+волі. Зокрема, ми розробили gzip, щоб замінити програму Compress, яка була
+втрачена для суспільства через патенти на LZW. Ми знайшли людей для розробки
+Lesstif, а пізніше організували <abbr title="GNU Network Object Model
+Environment">GNOME</abbr> і Harmony, щоб вирішувати проблеми, викликані
+певними невільними бібліотеками (див. нижче). Ми розробляємо GNU Privacy
+Guard, щоб замінити популярну невільну програму шифрування, тому що
+користувачі не повинні вибирати між конфіденційністю і свободою.</p>
+<p>
+Звичайно, у людей, які писали ці програми, з'являвся інтерес до цієї роботи,
+і різні люди додали до цих програм багато можливостей для задоволення своїх
+власних потреб та інтересів. Але це не причина існування цих програм.</p>
+
+<h3>Несподівані розробки</h3>
+<p>
+На початку проекту GNU я уявляв собі, що ми розробимо всю систему GNU, а
+потім випустимо її цілком. Але вийшло по-іншому.</p>
+<p>
+Оскільки кожен компонент системи GNU був реалізований в системі Unix, кожен
+компонент міг працювати в системах Unix задовго до появи повної системи
+GNU. Деякі з цих програм стали популярними, і користувачі почали розширювати
+і переносити їх&nbsp;&nbsp; на різні несумісні версії Unix, а іноді і на
+інші системи.</p>
+<p>
+У цьому процесі ці програми ставали набагато ефективніші і залучали
+фінансові, так і людські ресурси в проект GNU. Але це також, ймовірно,
+віддалило завершення мінімальної працюючої системи на декілька років,
+оскільки час розробників GNU йшло на підтримку цих перенесених версій і
+додавання можливостей до існуючих компонентів, замість того щоб переходити
+до написання одного відсутнього компонента за іншим.</p>
+
+<h3>GNU Hurd</h3>
+<p>
+До 1990&nbsp;року система GNU була майже завершена; єдиним серйозним
+відсутнім компонентом було ядро. Ми вирішили реалізувати своє ядро як збірку
+серверних процесів, що виконуються на Mach. Mach&nbsp;&mdash;мікроядро, яке
+розроблялося в Університеті Карнегі-Меллона, а потім&nbsp;&mdash; в
+Університеті Юти; GNU Hurd&nbsp;&nbsp; збірка серверів (тобто табун GNU),
+які працюють на Mach і виконують різні завдання ядра Unix. Початок розробки
+віддалився, бо ми чекали, коли Mach випустять в якості вільної програми, як
+було обіцяно.</p>
+<p>
+Однією з причин, по яких ми обрали таку архітектуру, було бажання уникнути
+того, що здавалося найважчим в цій роботі: налагоджувати програму ядра, не
+маючи для цього зневадника рівня вихідного тексту. Ця частина роботи була
+виконана в Mach, і ми збиралися налагоджувати сервери Hurd як користувацькі
+програми з допомогою GDB. Але на те, щоб зробити це можливим, пішло море
+часу, а багатопотокові сервери, які розсилали один одному повідомлення,
+виявилися дуже важкими в налагодженні. Досягнення стабільної роботи Hurd
+розтягнулося на довгі роки.</p>
+
+<h3>Alix</h3>
+<p>
+Спочатку не передбачалося, що ядро GNU буде називатися Hurd. Перша назва
+була &ldquo;Alix&rdquo;&nbsp;&nbsp; на честь жінки, яка була в той час моєю
+коханою. Вона, будучи системним адміністратором Unix, звернула увагу, що її
+ім'я укладається в звичайну схему найменування версій системи Unix; жартома
+вона сказала своїм друзям: &ldquo;кому-небудь слід було б назвати ядро в мою
+честь&rdquo;. Я нічого не відповів, але вирішив зробити їй сюрприз, назвавши
+ядро &ldquo;Alix&rdquo;.</p>
+<p>
+Але згодом становище змінилося. Майкл (тепер Томас) Бушнелл, головний
+розробник ядра, волів назву &ldquo;Hurd&rdquo; і переніс назву Alix на певну
+частину ядра&nbsp;&nbsp; ту, що перехоплювала системні виклики та обробляла
+їх, розсилаючи повідомлення серверів Hurd.</p>
+<p>
+Згодом ми з Елікс розійшлися, а вона змінила ім'я; незалежно від цього
+архітектура Hurd змінилася так, що бібліотека Сі стала розсилати
+повідомлення серверів безпосередньо, і в результаті компонент Alix зник з
+системи.</p>
+<p>
+Але до того, як все це сталося, її знайомий натрапив на назву
+&ldquo;Alix&rdquo; у вихідному тексті Hurd і згадав про це в розмові з
+нею. Так що можливість знайти ядро, назване на її честь, у неї була.</p>
+
+<h3>Linux та GNU/Linux</h3>
+<p>
+GNU Hurd непридатне для повсякденного користування і ми не знаємо, чи буде
+воно коли-небудь придатне. У архітектурного рішення, прийнятого на основі
+потенційних можливостей, є проблеми, що випливають безпосередньо з гнучкості
+архітектури і незрозуміло, чи можна їх вирішити.</p>
+
+<p>
+На щастя, є інше ядро. У 1991&nbsp;року Лінус Торвальдс розробив сумісне з
+Unix ядро і назвав його Linux. Спершу воно було невільне, але у
+1992&nbsp;році він зробив його вільною програмою; поєднання Linux з не
+зовсім повною системою GNU дало повну вільну операційну
+систему. (Звичайно, поєднання було само по собі великою роботою.) Саме
+завдяки Linux ми можемо сьогодні по справжньому працювати на одній з версій
+системи GNU.</p>
+<p>
+Ми називаємо цю версію системи &ldquo;<a
+href="/gnu/linux-and-gnu.html">GNU/Linux</a>&rdquo;, щоб показати її як
+комбінацію системи GNU та Linux в якості ядра. Будь ласка, не набувайте
+звички називати всю систему &ldquo;Linux&rdquo;, позаяк це означає
+приписувати нашу роботу комусь іншому. <a href="/gnu/gnu-linux-faq.html">
+Згадуйте, будь ласка, належним чином і нас</a>.</p>
+
+<h3>Виклики у майбутньому</h3>
+<p>
+Ми довели, що ми здатні розробляти широкий спектр вільних програм. Це не
+означає, що ми непереможні і нестримні. Кілька перешкод вносять
+невизначеність у наше майбутнє; подолання їх потребує непохитної стійкості і
+наполегливості, іноді протягом довгих років. Це вимагає рішучості, яку
+виявляють люди, коли вони цінують свою свободу і не дають нікому забрати її.</p>
+<p>
+У наступних чотирьох розділах обговорюються ці виклики.</p>
+
+<h3>Секретна апаратура</h3>
+<p>
+У виробників апаратної начинки спостерігається зростаюча тенденція зберігати
+специфікації обладнання в секреті. Це ускладнює написання вільних драйверів,
+потрібних для того, щоб Linux і XFree86 могли підтримувати нову
+апаратуру. Сьогодні у нас є повні вільні системи, але у нас не буде їх
+завтра, якщо ми не зможемо підтримувати завтрашні комп'ютери.</p>
+<p>
+Наявні два способи подолання цієї проблеми. Програмісти можуть проводити
+зворотню розробку, щоб з'ясувати, як підтримувати цю апаратуру. Решта з нас
+можуть обирати апаратуру, яка підтримується вільними програмами; по міру
+того, як наші ряди будуть поповнюватися, зберігати специфікації в секреті
+буде ставати катастрофічно невигідно.</p>
+<p>
+Зворотна розробка - велика робота; чи будуть у нас програмісти, рішучості
+яких вистачило б на її здійснення? Так, якщо ми виховаємо стійку
+переконаність, що вільні програми - справа принципу, а закриті драйвери
+неприпустимі. Чи багато хто з нас витратить зайві гроші або хоча б трохи
+часу, щоб ми могли користуватися вільними драйверами? Так, якщо рішучість
+володіти свободою не буде рідкістю.</p>
+<p>
+(Зауваження 2008 року: ця проблема також стосується BIOS. Існує вільна BIOS,
+<a href="http://www.libreboot.org/">LibreBoot</a>(дистрибутив coreboot);
+проблема полягає в отриманні специфікацій на машини, щоб LibreBoot міг їх
+підтримувати без невільних ляпок.)</p>
+
+<h3>Невільні бібліотеки</h3>
+<p>
+Невільна бібліотека, яка працює під управлінням вільних операційних систем,
+діє як пастка для розробників вільних програм. Привабливі особливості
+бібліотеки - це приманка, якщо ви користуєтеся бібліотекою, ви потрапляєте в
+пастку, бо ваша програма не може бути корисною частиною вільної операційної
+системи. (Строго кажучи, ми могли б приєднати вашу програму, але вона не
+буде <em>працювати</em>, якщо їй буде бракувати бібліотеки.) Гірше того:
+якщо програма, яка користується невільною бібліотекою, стає популярною, вона
+може заманити в пастку інших нічого не підозрюючих програмістів.</p>
+<p>
+Першим випадком цієї проблеми стала бібліотека Motif, ще у
+вісімдесятих. Хоча вільних операційних систем ще не існувало, було ясно,
+якою проблемою стане для них Motif згодом. Проект GNU відповів двома
+заходами: він просив окремих розробників вільних програм підтримувати вільні
+бібліотеки елементів управління X, а не тільки Motif, і просив знайти
+кого-небудь, хто написав би вільну заміну Motif. Робота зайняла багато
+років; Lesstif, розроблена групою &ldquo;Голодні програмісти&rdquo;, стала
+достатньо ефективною, щоб підтримувати більшість додатків Motif, тільки
+в&nbsp;1997&nbsp;році.</p>
+<p>
+Між 1996 і 1998&nbsp;роками інша невільна бібліотека графічного інтерфейсу
+користувача, названа Qt, застосовувалася для значного масиву вільних програм
+у графічному середовищі <abbr title="K Desktop Environment">KDE</abbr>.</p>
+<p>
+Вільні системи GNU/Linux були не в змозі користуватися KDE, тому що ми не
+могли користуватися цією бібліотекою. Однак деякі комерційні постачальники
+систем GNU/Linux, які не дотримувалися вільних програм суворо, додавали KDE
+свої системи&nbsp;&nbsp; отримуючи систему з підвищеними можливостями, але
+із зниженою свободою. Група KDE активно заохочувала інших програмістів
+застосовувати Qt, і мільйони нових користувачів Linux ніколи не осявала
+думка, що тут є якась проблема. Становище було дуже сумним.</p>
+<p>
+Спільнота вільного програмного забезпечення відповіло на проблему
+двомазаходами: середовищем GNOME і бібліотекою Harmony.</p>
+<p>
+GNOME, Мережеве об'єктне модельне середовище GNU - проект графічного
+середовища GNU. Започаткований у 1997 році Мігелем де Іказа і підтриманий
+Red Hat Software GNOME поклав собі за мету надати схожі засоби графічного
+середовища, але з застосуванням виключно вільних програм. У нього є і
+технічні переваги, такі, як підтримка кількох мов, а не тільки Сі++. Але
+головним його призначенням була свобода: не потрібно було користуватися
+жодними невільними програмами.</p>
+<p>
+Harmony - сумісна бібліотека для заміни, спроектована для того, аби було
+можливо виконувати програми KDE без Qt.</p>
+<p>
+У листопаді 1998&nbsp;року розробники Qt оголосили про зміну ліцензії, яка,
+коли вона буде проведена, повинна зробити Qt вільною. Це неможливо довести,
+але я думаю, що частково це було викликано рішучим відгуком спільноти на
+проблему, яку породила Qt, коли була невільною. (Нова ліцензія незручна й
+несправедлива, тому до цих пір бажано уникати Qt.)</p>
+<p>
+[Наступне зауваження: у вересні 2000 року Qt була випущена під GNU GPL, що,
+по суті, вирішило цю проблему.]</p>
+<p>
+Як ми відповімо на таку спокусливу невільну бібліотеку? Чи буде уся громада
+розуміти необхідність уникати пастки, чи багато з нас проміняє свободу на
+зручність і породять серйозну проблему? Наше майбутнє залежить від нашої
+філософії.</p>
+
+<h3>Патенти на програми</h3>
+<p>
+Найнебезпечніша загроза, що постала перед нами, виходить від патентів на
+програми, які можуть виносити алгоритми та функції програм за межі вільного
+програмного забезпечення на термін до двадцяти років. Заявки на патенти на
+алгоритм стиснення LZW були подані в 1983&nbsp;році, і ми досі не можемо
+випускати вільні програми для створення справжніх стиснутих файлів GIF. [На
+2009&nbsp;рік термін дії патентів минув.] У 1998&nbsp;році вільну програму
+для створення стиснутого звукозапису у форматі <abbr title="MPEG-1 Audio
+Layer 3">MP3</abbr> вилучили з дистрибутиву через боязнь патентного
+позову. [На 2017 рік термін дії цих патентів минув. Ось як довго нам
+довелося чекати.]
+</p>
+<p>
+Наявні два способи боротьби з патентами: можна віднайти докази того, що
+патент недійсний або можна шукати альтернативні способи вирішення
+завдання. Але кожен з цих методів працює тільки іноді; коли не допомагає ні
+те, ні інше, патент може примусити всі вільні програми миритися з
+відсутністю якоїсь особливості, яку хочуть користувачі. Через певний час дія
+патентів мине, але що нам робити до цього?</p>
+<p>
+Ті з нас, хто цінує вільні програми заради свободи, все одно залишаться з
+вільними програмами. При виконанні роботи ми будемо обходитися без
+запатентованих особливостей. Але люди, які цінують вільні програми тому, що
+очікують від них технічної переваги, ймовірно, скажуть, що програми не
+виправдали сподівань, коли патент затримає їх розвиток. Таким чином, хоча
+корисно говорити про практичну ефективність &ldquo; базарної&rdquo; схеми
+розробки, надійність і ефективність якихось вільних програм, ми не повинні
+на цьому зупинятися. Ми повинні говорити про свободу і принципи.</p>
+
+<h3>Вільна документація</h3>
+<p>
+Найбільший дефіцит, який відчувають наші вільні операційні системи, полягає
+не в програмах&nbsp;&mdash; він полягає в нестачі хороших вільних
+посібників, які ми можемо включати в свої системи. Документація&nbsp;&nbsp;
+істотна частина будь-якого пакета програм; коли у важливого пакету програм
+немає хорошого вільного посібника, це серйозну упущення. Сьогодні у нас
+багато таких прогалин.</p>
+<p>
+Вільна документація, як і вільні програми, відрізняється свободою, а не
+вартістю. Критерій свободи посібника майже збігається з критерієм свободи
+програми: це питання надання всім користувачам певних свобод. Поширення (в
+тому числі комерційний продаж) повинне бути дозволено, в електронному
+вигляді та на папері, щоб посібник міг супроводжувати кожну копію програми.</p>
+<p>
+Дозвіл вносити зміни також життєво важливий. Взагалі я не вважаю, що
+важливо, щоб людям було дозволено змінювати будь-якого роду статті і
+книги. Наприклад, я не думаю, що ви або я зобов'язані давати дозвіл
+змінювати такі статті, як ця, що описує наші дії і наші погляди.</p>
+<p>
+Але є окрема причина, по якій свобода зміни критична для документації
+вільних програм. Коли люди здійснюють своє право змінювати програми і
+додають або змінюють її особливості, якщо вони свідомі, то вони будуть
+змінювати також посібники, щоб надати зміненій програмі точну і корисну
+документацію. Невільний посібник, який не дозволяє програмістам бути
+свідомими і виконати роботу до кінця, не відповідає потребам нашої
+спільноти.</p>
+<p>
+Деякого роду обмеження на те, як вносяться зміни, не становлять
+проблеми. Наприклад, вимоги зберігати зауваження про авторські права
+первісного автора, умови розповсюдження або список авторів цілком
+допустимі. Також не становить проблеми вимога включати у змінені версії
+зауваження про те, що вони були змінені, і навіть вимога про збереження
+цілих розділів в незмінному вигляді (до тих пір, поки ці розділи присвячені
+нетехнічним питанням). Такого роду обмеження не становлять проблеми, тому
+що вони не заважають свідомому програмісту допрацьовувати посібник у
+відповідності із змінами в програмі. Іншими словами, вони не перешкоджають
+спільноті вільного програмного забезпечення користуватися посібником у
+повному обсязі.</p>
+<p>
+Однак повинна бути можливість змінювати увесь <em>технічний</em> вміст
+посібника, а потім поширювати результат на всіх звичайних носіях по всім
+звичайним каналам; в іншому випадку такі обмеження заважають нашій
+спільноті, бо посібник не вільний і нам потрібно інший посібник.</p>
+<p>
+Чи вистачить у розробників вільних програм обізнаності та рішучості на те,
+щоб створити увесь спектр вільних посібників? У цьому випадку наше майбутнє
+знову залежить від філософії.</p>
+
+<h3>Ми повинні говорити про свободу</h3>
+<p>
+За сьогоднішніми оцінками існує десять мільйонів користувачів систем
+GNU/Linux, таких як Debian GNU/Linux і Red&nbsp;Hat
+&ldquo;Linux&rdquo;. Вільні програми набули такі практичні переваги, що
+користувачі гуртуються навколо них по чисто практичних причинах.</p>
+<p>
+Добрі наслідки цього очевидні: зростання інтересу до розвитку вільних
+програм, числа клієнтів підприємств, що займаються вільними програмами,
+підвищення можливості заохочення компаній до розробки комерційних вільних
+програм замість невільних програмних продуктів.</p>
+<p>
+Але інтерес до програм зростає швидше, ніж популярність філософії, на якій
+вони ґрунтуються, а це веде до неприємностей. Наша здатність відповідати на
+труднощі та загрози, описані вище, залежить від нашої волі твердо стояти за
+свободу. Щоб гарантувати, що у нашого громади буде така воля, нам потрібно
+передавати цю думку новим користувачам по мірі того, як вони вступають у
+нашу громаду.</p>
+<p>
+Але нам це не вдається: роботи по залученню нових користувачів у нашій
+громаді набагато випереджають роботи по навчанню їх цивільним нормам нашої
+спільноти. Нам потрібно робити і те, і інше, дотримуючись балансу між цими
+двома видами діяльності.</p>
+
+<h3>&ldquo;Відкритий вихідний код&rdquo;</h3>
+<p>
+Розповідати новим користувачам про свободу стало важче у 1998 році, коли
+частина спільноти вирішила припинити користуватися терміном „вільна
+програма“ та замість цього говорити „програма з відкритим вихідним кодом“.</p>
+<p>
+Деякі з тих, хто виступав за цей термін, прагнули уникнути плутанини між
+&ldquo;вільним&rdquo; і &ldquo;безкоштовним&rdquo;&nbsp;&mdash; це була
+розумна мета. Однак інші прагнули залишити в стороні дух принципів, які
+мотивували рух за вільне програмне забезпечення і проект GNU, і апелювати
+замість цього до керівників та підприємствам, багато з яких дотримувалися
+ідеології, яка ставить вигоду вище свободи, вище єдності, вище
+принциповості. Таким чином, аргументація &ldquo;відкритого вихідного
+коду&rdquo; зосереджена на можливості отримання високоякісних ефективних
+програм, але обходить стороною ідеї волі, єдності і принциповості.</p>
+<p>
+Журнали про &ldquo;Linux&rdquo;&nbsp;&nbsp; яскравий приклад такого підходу:
+вони повні реклами невільних програм, що працюють під GNU/Linux. Коли
+з'явиться наступний Motif або Qt, чи будуть ці журнали застерігати
+програмістів від нього або вони будуть його рекламувати?</p>
+<p>
+Підтримка підприємництва може збагачувати нашу громаду з різних сторін; при
+інших рівних умовах вона корисна. Але якщо завойовувати їх підтримку, кажучи
+ще менше про свободу і принципи, це може призвести до катастрофи; це ще
+більше посилює дисбаланс між популярністю і цивільним вихованням.</p>
+<p>
+&ldquo;Вільні програми&rdquo; і &ldquo;відкритий вихідний код&rdquo;
+описують більш-менш одну і ту ж категорію програм, але про свободу, про
+цінності вони говорять різне. Проект GNU продовжує вживати термін
+&ldquo;вільна програма&rdquo;, щоб висловити думка, що важливою є свобода
+взагалі, а не тільки технологія.</p>
+
+<h3>Спробуйте!</h3>
+<p>
+Афоризм Йоди (&ldquo;&lsquo;Спроб&rsquo; не буває&rdquo;) звучить добре, але
+для мене він не підходить. Коли я робив свою роботу, я майже завжди
+турбувався, чи зможу я її виконати, і я не знав напевно, чи буде достатньо
+для досягнення цілі, якщо я завершу цю роботу. Але я все одно намагався,
+тому що між ворогом і моїм містом не було нікого, крім мене. На мій власний
+подив дещо мені вдавалося.</p>
+<p>
+Дещо мені не вдавалося; деякі з моїх міст впали. Тоді я знаходив інше
+оточене місто і готувався до іншої битви. З часом я привчився шукати загрози
+і ставити себе між ними і моїм містом, закликаючи інших хакерів встати поруч
+зі мною.</p>
+<p>
+Сьогодні я часто не самотній. З радістю і полегшенням я бачу ряди хакерів,
+які окопуються, щоб тримати лінію оборони, і я усвідомлюю, що це місто,
+можливо, витримає облогу&nbsp;&nbsp; на цей раз. Але небезпеки ростуть з
+кожним роком і вже компанія Microsoft відкрито бореться проти нашої
+громади. Ми не можемо думати, що майбутнє свободи забезпечено. Не думайте
+так! Якщо ви хочете зберегти свою свободу, ви повинні бути готові захищати
+її.</p>
+
+<div class="translators-notes">
+
+<!--TRANSLATORS: Use space (SPC) as msgstr if you don't have notes.-->
+ </div>
+</div>
+
+<!-- for id="content", starts in the include above -->
+<!--#include virtual="/server/footer.uk.html" -->
+<div id="footer">
+<div class="unprintable">
+
+<p>Будь ласка, надсилайте загальні запити фонду та GNU за адресою <a
+href="mailto:gnu@gnu.org">&lt;gnu@gnu.org&gt;</a>. Наявні також <a
+href="/contact/">інші способи зв'язку</a> з фондом. Звіти про непрацюючі
+посилання і інші виправлення чи пропозиції можна надсилати за адресою <a
+href="mailto:webmasters@gnu.org">&lt;webmasters@gnu.org&gt;</a>.</p>
+
+<p>
+<!-- TRANSLATORS: Ignore the original text in this paragraph,
+ replace it with the translation of these two:
+
+ We work hard and do our best to provide accurate, good quality
+ translations. However, we are not exempt from imperfection.
+ Please send your comments and general suggestions in this regard
+ to <a href="mailto:web-translators@gnu.org">
+
+ &lt;web-translators@gnu.org&gt;</a>.</p>
+
+ <p>For information on coordinating and submitting translations of
+ our web pages, see <a
+ href="/server/standards/README.translations.html">Translations
+ README</a>. -->
+Ми намагалися зробити цей переклад точним та якісним, але виключити
+можливість помилки ми не можемо. Надсилайте, будь ласка, свої зауваження і
+пропозиції щодо перекладу за адресою <a
+href="mailto:web-translators@gnu.org">&lt;web-translators@gnu.org&gt;</a>.
+</p><p>Відомості з координації та пропозицій перекладів наших статей див. у
+<a href="/server/standards/README.translations.html">&ldquo;Посібнику з
+перекладу&rdquo;</a>.</p>
+</div>
+
+<!-- Regarding copyright, in general, standalone pages (as opposed to
+ files generated as part of manuals) on the GNU web server should
+ be under CC BY-ND 4.0. Please do NOT change or remove this
+ without talking with the webmasters or licensing team first.
+ Please make sure the copyright date is consistent with the
+ document. For web pages, it is ok to list just the latest year the
+ document was modified, or published.
+
+ If you wish to list earlier years, that is ok too.
+ Either "2001, 2002, 2003" or "2001-2003" are ok for specifying
+ years, as long as each year in the range is in fact a copyrightable
+ year, i.e., a year in which the document was published (including
+ being publicly visible on the web or in a revision control system).
+
+ There is more detail about copyright years in the GNU Maintainers
+ Information document, www.gnu.org/prep/maintain. -->
+<p>Copyright &copy; 1998, 2001, 2002, 2005, 2006, 2007, 2008, 2010, 2014, 2015,
+2017, 2018, 2020 Річард Столмен</p>
+
+<p>Ця сторінка доступна на умовах <a rel="license"
+href="http://creativecommons.org/licenses/by-nd/4.0/deed.uk"> ліцензії
+Creative Commons Attribution-NoDerivatives (<em>Із зазначенням
+авторства&nbsp;&mdash; Без похідних творів</em>) 4.0 Міжнародна</a>.</p>
+
+<!--#include virtual="/server/bottom-notes.uk.html" -->
+<div class="translators-credits">
+
+<!--TRANSLATORS: Use space (SPC) as msgstr if you don't want credits.-->
+Підтримка українського перекладу: Андрій Бандура
+(andriykopanytsia@gmail.com)</div>
+
+<p class="unprintable"><!-- timestamp start -->
+Оновлено:
+
+$Date: 2020/07/25 20:00:29 $
+
+<!-- timestamp end -->
+</p>
+</div>
+</div>
+<!-- for class="inner", starts in the banner include -->
+</body>
+</html>